Невдовзі після руйнівної липневої повені 2009 року неподалік гори Піп-Іван науковець прикарпатського університету об’єктивом фотоапарата зафіксував у небі неопізнаний літаючий об’єкт.

Я робив панорамну зйомку, коли наша наукова експедиція піднімалася на Піп-Іван (Чорну гору), біля відрогів Смотрича, так званого Вухатого каменя, - розповідав репортерові ГК” доцент Прикарпатського університету, кандидат історичних наук Богдан Томенчук. - Пізніше, переглядаючи фотографії, несподівано виявив на одній з них дивне зображення. Спершу подумав, що це якийсь дефект оптики. А придивившись уважніше, спостеріг, що форма зафіксованого об’єкта нагадує літаюче блюдце”...

Великі секрети маленького блюдця”

Зафіксоване цифровою камерою зображення справді незвичайне. Яскраво-блискучий диск над темною хмаркою такої ж овальної форми. Сонячний відблиск на об’єктиві, за словами Богдана Томенчука, не міг викликати такого ефекту, адже сонце світило йому зі спини, та й небо того серпневого дня було доволі захмарене. Разом з тим нічого аномального ні в той момент, ні пізніше, під час ночівлі у таборі, із групою науковців Прикарпатського університету не трапилося. Тобто ніяких зелених чоловічків”, ніякого телепатичного зв’язку з представниками позаземних цивілізацій.

ЩОСЬ з’явилося в небі над Карпатами несподівано і, можливо, не особливо охоче проявило себе на одну коротку мить, достатню для того, щоб його упіймав об’єктив фотокамери. Що це було?

На жаль, фахових установ, які б займалися дослідженням неопізнаних літаючих об’єктів, в Україні фактично не існує. Різноманітні товариства уфологів (дослідників НЛО — англ. U.F.O.) працюють здебільшого на аматорському рівні, не володіючи достатньою базою свідчень очевидців НЛО, особливо тих, які в радянські часи були засекречені. Адже відомо, що з такими аномаліями, як колись, так і тепер, найчастіше стикаються військові льотчики, моряки та метеорологи, яким по роботі доводиться стежити за тим, що відбувається в небі. Донедавна така інформація зберігалася під грифом таємно” і не підлягала розголосу.

За радянських часів при Міністерстві оборони існував спеціальний підрозділ, в обов’язки якого входив збір інформації про неопізнані літаючі об’єкти, - розповідав репортерові ГК” колишній військовий льотчик, полковник авіації у відставці Богдан Сподарко. - Коли хтось із льотного складу зауважував щось таке незвичайне, то повідомлення про це одразу надсилали до цієї структури, тоді льотчиків викликали в Москву, там вони пояснювали, що саме вони спостерігали, в яких умовах, за якої ситуації - одним словом, вони давали такі свідчення. Наскільки мені відомо, після цього їм доводилося давати підписку про нерозголошення цієї інформації”.